Поняття “фінмоніторинг” не нове для українського бізнесу та громадян. Але особливо активно про нього заговорили у квітні 2020 року, коли набув чинності новий Закон “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового ураження”. Він же Закон “Про фінансовий моніторинг”.
З назви Закону може здатися, що фінмоніторинг стосується лише тих, хто займається чимось протизаконним. Насправді з фінмоном може зіштовхнутися будь-яка компанія або приватна особа, наприклад, коли отримує на рахунок велику суму або купує дорогу нерухомість.
Тож для власного спокою краще розуміти, як побудований фінмоніторинг та за якими правилами він працює. Про це і поговоримо далі.
Що таке фінансовий моніторинг, та навіщо він потрібен
Фінансовий моніторинг — це контроль та перевірка фінансових операцій. Такі заходи потрібні, щоб встановлювати та запобігати нелегальним транзакціям, які потенційно пов’язані з фінансуванням тероризму та відмиванням грошей.
Працює система фінмоніторингу на державному та первинному рівнях. На держрівні до цього причетні Нацбанк, Держслужба з фінмоніторингу, Мін'юст, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Мінцифра. А на первинному рівні фінмон проводять суб’єкти первинного фінмоніторингу (СПФМ) — організації та особи, які так чи інакше пов’язані з грошовими операціями.
СПФМ постійно моніторять фінансові операції клієнта — приватних осіб, бізнесу, некомерційних організацій. Якщо СПФМ виявляють ризикові або підозрілі платежі, то проводять додаткову перевірку. А інформацію про такі транзакції вони передають в уповноважені державні органи.
Які операції потрапляють під фінмоніторинг
Українська система фінмону будується на ризикоорієнтованому підході. Це головна відмінність нового Закону від його попередника. На практиці це означає, що до фіноперації та її учасників будуть питання, лише якщо вона відповідає певним критеріям. Розберемо, яким саме.
Транзакції на порогову суму
Під фінмон потрапляють мобільні платежі на суму 400 000 грн та більше. Для бізнесу, який займається азартними іграми та лотереями, порогова сума транзакції значно нижча — 55 000 грн.
Порогові операції вважаються високоризиковими та проходять обов’язкову перевірку, якщо відповідають хоча б одному з цих критеріїв:
- Операція за участі публічно значущих осіб або людей, які з ними пов’язані. Наприклад, під фінмоніторинг потрапляє не лише транзакція народного депутата, але і його дружини або дітей.
- Грошовий переказ за кордон, у тому числі й в офшорні зони.
- Фінансова операція з готівкою.
- Держава, в якій знаходиться отримувач/відправник або його банк, не виконує міжнародні рекомендації з боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.
Підозрілі транзакції
Потрапити під фінмоніторинг може й операції на суму меншу за 400 тис. гривень, якщо СПФМ побачать у ній ознаки ризиковості. Стати причиною перевірки може поведінка клієнта, характеристики окремої транзакції або фінансової діяльності в цілому.
От кілька ситуацій, які можуть призвести до додаткових перевірок:
- підприємець або представник компанії не може розбірливо пояснити, чим займається компанія;
- нехарактерна активність за рахунком, наприклад, безпідставно виріс обсяг операцій;
- компанія або приватна особа регулярно отримує або переказує гроші за кордон без очевидної мети;
- бізнес отримує гроші від контрагентів, з якими у нього немає підтвердженого бізнес-співробітництва;
- підозрілі операції з готівкою: наприклад, на бізнес-рахунок протягом короткого проміжку часу надходить багато дрібних готівкових переказів, а потім юрособа виводить загальну суму на рахунок третьої особи.
Це лише маленька частина ознак, за якими фінансова операція може викликати питання в СПФМ. В цілому таких критеріїв більше за 70, усі вони описані в окремій постанові НБУ.
Які операції не потрапляють під фінмоніторинг
Хоч новий Закон увів суворіші правила перевірки для відправника та отримувача коштів, це майже ніяк не позначається на повсякденних грошових операціях.
Під перевірку не потрапляють такі транзакції:
- оплата штрафів, податків, зборів, рахунків за комунальні послуги;
- виплати за кредитом на суму до 30 000 тис.;
- безготівкова оплата товарів та послуг карткою/з електронного гаманця;
- зняття готівки зі свого рахунку;
- всі готівкові перекази Україною, якщо вони не перевищують 5000 грн. Якщо сума більша, то СПФМ повинен ідентифікувати платника. Для цього скоріше за все попросять копію паспорта.
Хто проводить фінмон: суб’єкти первинного фінмоніторинга та їхні обов’язки
Всіх СПФМ можна розділити на дві групи.
Перша група — суб’єкти, які повинні повною мірою виконувати всі процедури та вимоги фінмону. Сюди зараховуються:
- банки, ломбарди, страхові компанії, кредитні об’єднання та інші фінустанови;
- оператори платіжних систем: вимоги до них, як до СПФМ, почнуть діяти з серпня 2022 року;
- біржі;
- учасники фондового ринку;
- поштові оператори, які надають фінансові послуги або проводять валютні операції;
- постачальники послуг, які пов’язані з віртуальними активами;
- юрособи, які не є фінустановами, але мають право надавати окремі фінпослуги.
Спеціально визначені СПФМ:
- бухгалтери, податкові консультанти — як ФОП, так і юрособи, які надають такі послуги;
- особи, які займаються аудиторською діяльністю;
- адвокати, адвокатські бюро та об’єднання;
- нотаріуси;
- посередники в угодах купівлі-продажу нерухомості, а також особи, які надають консультаційні послуги в цій сфері;
- суб’єкти господарювання, які продають та купують за готівку дорогоцінні метали, камені та вироби з них;
- організатори лотерей/азартних ігор.
Для цієї категорії СПФМ законодавство передбачає полегшені варіанти ведення фінмоніторингу.
Обов’язки СПФМ
В першу чергу організація повинна зареєструватися як СПФМ в Державній службі фінансового моніторингу та призначити спеціального співробітника, який буде відповідати за фінмон.
Що повинні робити СПФМ
- Проводити належну перевірку.
На практиці це означає:
- Ідентифікувати (процедура know your customer) та верифікувати клієнта. Ці етапи можуть проходити як очно, так і дистанційно: залежить від обсягу фінансових операцій.
- Визначати кінцевого бенефіціарного власника у випадку клієнтів-юросіб. Для цього використовують дані, які надає сам клієнт, а також інформацію з інших джерел.
- Встановлювати мету фінансової операції.
- Постійно моніторити фінансову активність клієнта.
- Завжди мати актуальну інформацію про клієнта: документи, контактні та особисті дані.
- Реєструвати операції, які підлягають фінмоніторингу, та передавати інформацію про них в уповноважені державні органи.
- Зберігати дані про результати фінмоніторингу та належної перевірки на випадок, якщо інформація знадобиться держорганам. Дані потрібно зберігати 5 років після припинення ділових стосунків з клієнтом або завершення разової фінансової операції.
Як ми писали вище, спеціально визначені СПФМ можуть проводити спрощений фінмоніторинг. Їм не обов’язково вести реєстр транзакцій, зберігати архіви даних та моніторити діяльність клієнта на постійній основі. Крім того, адвокати, юристи та нотаріуси мають право не ділитися з Держфінмоніторингом інформацією про клієнта, якщо вони виступають захисниками або представниками в суді або в досудових урегулюваннях.
Перелік документів: що саме запитують СПФМ у клієнтів
Дані про клієнта потрібні суб’єктам фінмоніторингу, щоб проводити ідентифікацію, верифікацію, а також розуміти, хто кінцевий бенефіціар.
Ідентифікацію та верифікацію проводять до початку співпраці. Для цього у фізосіб запитують паспортні дані, ІПН, контакти, інформацію про те, де живе/прописана людина. Фізособам-підприємцям потрібно надати ще й реєстраційний номер, дату реєстрації в Держреєстрі та реквізити банківського рахунку.
Юрособам, щоб пройти KYC-перевірку, треба повідомити: назву компанії, місце розташування, реєстраційний номер в Держреєстрі (ЄДР), структуру власності. Крім того, щоб ідентифікувати кінцевого бенефіціара СПФМ можуть використовувати не лише дані з Реєстру та структуру, але й інформацію з інших документів, офіційних та неофіційних джерел.
Що стосується кінцевих бенефіціарів, то до 11 червня 2022 року бізнес зобов’язаний подати державному реєстратору дані про структуру власності та бенефіціарних власників. Після того, як реєстратор переконається, що дані правдиві, — інформацію внесуть в ЄДР. Якщо СПФМ під час перевірки клієнта помітить, що надані дані не збігаються з інформацією в Держреєстрі, то СПФМ повинен буде повідомити про це в Держмоніторинг.
Фінансовий моніторинг за підключення онлайн-платежів
Провайдери послуг з приймання онлайн-платежів також є СПФМ зі своєю внутрішньою службою фінмоніторингу. Коли бізнес вирішує підключитися до такого платіжного сервісу, то обов’язковий етап — пройти фінмон. Для цього провайдер запитує в майбутнього клієнта пакет документів.
У ФОП — копію паспорта/ID та ІПН, довідку про відкриття рахунку, виписку з ЄДР.
А юридичній особі треба зібрати такі документи:
- Копії паспорта /ID-картки та ІПН всіх посадових осіб з правом підпису.
- Довідка про відкриття рахунку в банку.
- Виписка з ЄДР або свідоцтво про держреєстрацію юрособи.
- Копія статуту, протоколу та наказу про призначення керівника.
- Структура власності.
Також будь-який мерчант повинен заповнити опитувальник фінмоніторингу, пройти відеоверифікацію та описати, чим займається компанія або він сам як фізособа-підприємець.
Підсумуємо все, що було сказано вище.
Фінмоніторинг зачіпає як громадян, так і бізнес. Звичайний платник зіштовхується із заходами фінмону в рідких випадках. Здебільшого, коли робить великі покупки або проводить операції з готівкою, які перевищують 5 000 грн. А повсякденні транзакції, як платежі в магазинах, оплата комуналки або перекази з картки на картку не викликають питань в СПФМ.
Бізнесу ж доводиться частіше мати справу з цією процедурою. Крім того, що юрособа можна потрапити під фінмоніторинг, вона може виступати й перевіряльною стороною — СПФМ. У цьому випадку компанії потрібно налагодити внутрішню службу фінансового моніторингу, перевіряти своїх клієнтів, відстежувати ризикові та підозрілі транзакції, звітувати про них у Держфінмоніторинг.
І бізнесу, і громадянам фінмон може іноді завдавати незручностей. Але водночас треба розуміти, що фінмоніторинг юридичних осіб, фізосіб та некомерційних організацій — це необхідний інструмент контролю, який використовується в усьому цивілізованому світі. Він допомагає в боротьбі з корупцією та відмиванням протизаконних прибутків, що в цілому захищає фінансову систему та робить її прозорішою.
